Жанри кіномистецтва. 6 клас Мистецтво НУШ. Л. Г. Кондратова

 

Жанри кіномистецтва

• Розкажи, яку роль виконують художники в створенні кінофільмів.

Продовжуємо мандрівку у світ зарубіжного кіно. Дізнайся більше про працю художників.

Художник-постановник утілює літературну основу фільму та задуми режисера; розробляє ескізи декорацій та планує їх виготовлення; підбирає реквізит, меблі; вибирає місця зйомок; бере участь у відборі дублів; опікується графічним оформленням фільму, зокрема створенням титрів, заставок.

Художник-костюмер виготовляє костюми: працює з художником-постановником, режисером-постановником, звукорежисером, світлодизайнером, гримером та акторами; вивчає історичні особливості одягу різних епох, народів; орієнтується в моді.

Художник-розкадрувальник (графічний дизайнер) допомагає режисерові та художнику-постановнику втілити їхні ідеї у конкретні художні роботи для виробництва.

Художник-гример розробляє кожному персонажу грим відповідно до образу, знає всі тонкощі мистецтва гримування, здатний змінити образ актора, застосовуючи макіяж, складний спеціальний грим; створює портретний, характерний, фантазійний грим; накладає перуки, вуса; імітує ефект старіння людини.

Художник-декоратор спеціалізується на створенні зовнішнього образу кожного епізоду та оформленні елементів сценографії; втілює художні ескізи в об’ємних декораціях, працює над створенням сценічного інтер’єру загалом та його окремих елементів.

Реквізитор разом з артдиректором та виробничим дизайнером шукає відповідні для зйомок майданчики, предмети інтер’єру; розставляє меблі і реквізит (килими, лампи, книжки), займається художнім оформленням знімальних та сценічних просторів; обслуговує репетиції меблями, предметами реквізиту тощо; виконує дрібний ремонт предметів реквізиту під час репетицій.

Разом із сусідом/сусідкою по парті розгляньте світлини. Обговоріть, працю кого з художників чи художниць зображено на кожній світлині. Порівняйте свої відповіді з відповідями однокласників.

Декорації — найважливіший елемент кіно. Режисура, сценарій та акторська гра — вся дія відбувається на тлі декорацій. Декорації створюють за допомогою живопису, графіки, архітектури, освітлення, сценічної техніки, проєкції та інших виражальних засобів.

Декорації на знімальних майданчиках

Ти вже знаєш, що художники, які беруть участь у процесі створення фільму, розробляють і кіноафіші.

Кіноафіша — рекламне або довідкове видання з інформацією щодо певної події в світі кіно. Афіша містить повідомлення, створене з використанням шрифтових композицій.

• Розглянь кіноафіші та проаналізуй їхні композиції. Спробуй за зображеннями визначити жанри фільмів. Вислови припущення, про що розповідає сюжет кожної стрічки.

Уяви себе художником/художницею, що бере участь у створенні фільму улюбленого жанру. Виконай одне з творчих завдань (за вибором).

Завдання 1. Переглянь майстер-класи та створи зачіску та грим для героя/героїні улюбленого фільму. Якщо це історична стрічка, то спочатку досліди, які зачіски були популярні в ті часи. Якщо ж це фентезі або сучасний фільм, увімкни свою фантазію.

Завдання 2. Переглянь майстер-класи та створи ескіз костюма для героя або героїні улюбленого фільму.

Завдання 3. Переглянь майстер-клас та спробуй виконати роботу художника-розкадрувальника. Намалюй епізод (кадр) до фільму «Клара та чарівний дракон» (реж. О. Клименко). Спочатку створи ескіз малюнка олівцем, потім замалюй тло, а тоді розфарбуй малюнок. Техніка виконання — олівці, гуаш або акварель (за вибором).

Підсумовуємо вивчене

• Розкажи про особливості творчої діяльності художників у кіномистецтві.

• Що таке кіноафіша? Хто її створює?

• Переглянь роботи друзів. Влаштуйте спільну виставку своїх робіт.

• Дізнайся з додаткових джерел, відколи існують номінації кінопремії «Оскар» «Найкращий дизайн костюмів» і «Найкращий грим та зачіски». Хто був лауреатами премії в цих номінаціях у XXI столітті?

Жанри мультиплікації. 6 клас Мистецтво НУШ. Л. Г. Кондратова

 

Жанри мультиплікації

• Пригадай, хто створює мультфільми.

Вирушаймо в столицю Японії Токіо, аби дізнатися, як створюють аніме.

Сьогодні аніме — це багатомільярдна індустрія з відеоіграми, іграшками, кафе-колабораціями. В Японії налічують близько 200 аніме-студій.

Як створюють аніме? Продюсери обирають студію, де разом із режисерами, сценаристами обговорюють зміст фільму та особливості творчого процесу.

Над фільмом працює велика кількість художників-мультиплікаторів, які створюють зображення ключових фаз руху анімаційного героя на експозиційному аркуші. Спочатку фільм малюють у 2D-форматі: одна секунда анімації — від двох до 24-х зображень. У середньому для фільму потрібно створити близько 3000 зображень. Кожен епізод починається з розкадрування схематичного малюнка з послідовністю кадрів, у яких передається сюжет. Частина художників займається персонажами, інша — створює тло (часто — з використанням фотографії).

Toei Animation — аніме-студія, заснована 1956 року. Тут створюють багато аніме для телебачення, кінотеатрів і реклами. У музеї студії є гігантський сенсорний дисплей, на якому можна переглянути мініатюри кожного створеного аніме.

Toei Animation — аніме-студія

У музеї аніме-студії

Художник-мультиплікатор за роботою

Які ж вони — герої аніме? Що їм притаманно? Найхарактерніше — це очі: великі й виразні; позитивні, веселі, блискучі або похмурі й відчужені. Волосся героїв аніме спадає пасмами, має цікаву форму та колір.

Поради від майстра: щоб намалювати героя аніме, дотримуйся певної послідовності.

1. Зобрази контур голови — овал. Проведи посередині допоміжні вертикальну та горизонтальну лінії, щоб вони перетиналися.

2. Намалюй очі під горизонтальною лінією: вони мають бути великі — 1/4—1/5 висоти обличчя. Зобрази спочатку повіки, потім — півкола, а всередині — чорні зіниці. Зафарбуй навколо зіниць райдужну оболонку, залишивши трохи білого простору — це відблиски. Намалюй брови виразними дугами.

3. Зобрази на вертикальній лінії ніс та рот (приблизно посередині між носом та підборіддям).

4. Домалюй вуха. Верхні краї вух мають бути на одному рівні з горизонтальною межею посередині обличчя, а нижні краї — на рівні нижнього краю носа.

5. Намалюй волосся, самостійно обравши його довжину та форму зачіски.

6. Зітри допоміжні лінії.

Переглянь майстер-клас та скористайся порадами майстра і намалюй портрет героїні аніме.

Підсумовуємо вивчене

• Скільки аніме-студій існує в Японії? Про яку студію ти сьогодні дізнався/дізналася?

• Яку роботу виконують художники-мультиплікатори?

• Переглянь роботи друзів. Обговоріть, кому з вас вдалося найкраще передати характерні риси персонажа аніме. Влаштуйте спільну виставу ваших робіт.

• Підготуй інформацію про особливості кіножанрів та відомі світові студії дитячого кіно.

Театр ляльок. 6 клас Мистецтво НУШ. Л. Г. Кондратова

 

Театр ляльок

• Розкажи, які види театральних ляльок ти знаєш.

Чи відомо тобі, що лялькові театри різних країн мають власних улюблених театральних персонажів? Наприклад, в Італії улюбленим персонажем дітей є Пульчинелла (півник); французькі діти в захопленні від дерев’яного Полішинеля; у Великій Британії популярний непереможний Панч, який бореться з придворними, поліціянтами, офіцерами й катами і завжди перемагає. Улюбленець німецького народу — бешкетник Каспер. У Бельгії улюблений персонаж — лялька Вольтьє, у Голландії — Пікельґерінґ, у Чехії — Кашпарек, у Польщі — Копельняк.

За способом керування ляльками їх поділяють на три групи.

У театрі горішніх ляльок (рукавичних) актори керують ляльками знизу і приховані від глядачів ширмою. У театрі нижніх ляльок (маріонеток) актори керують ляльками згори за допомогою ниток, тростин чи дротів; такі актори приховані завісою. В театрі серединних ляльок персонаж або його окремі частини є елементами костюма актора/акторки (театри тіней, ростові ляльки).

Види театральних ляльок

1. Маріонетка — лялька, якою рухає ляльковод за допомогою ниток, прикріплених до рухомих частин персонажа (рук, ніг, лап, крил та голови).

2. Лялька-рукавичка має голову та тулуб — у вигляді рукавички, що надягають на руку та розподіляють на пальцях актора. Різновидом такої ляльки є пальчикові ляльки, які використовують переважно в камерних спектаклях.

3. Тростинова лялька рухається за допомогою тростини, на яку надягнута. Може бути одна або декілька тростин. Іноді такою лялькою керують двоє акторів.

4. Ростова лялька — найбільша театральна лялька, яку виготовляють на спеціальному каркасі. Таку ляльку або деякі її частини актор надягає на себе.

5. Вертепна лялька вирізана із дерева, обшита тканиною або розфарбована. Тулуб такої ляльки насаджений на рукоятку, за котру тримається ляльковод та проводить ляльку уздовж щілини вертепної скрині.

6. Лялька з мімікою зазвичай належить до горішніх театральних ляльок, що виготовлені з м’яких матеріалів. Пальці актора, розташовані в голові ляльки, керують її очима, ротом, носом.

7. Тіньові ляльки — площинні фігурки, які демонструють у вигляді силуетів на освітленому екрані.

Кожна країна має свої секрети створення театральних ляльок.

Цікаво, що виготовлення ляльок великого розміру, приміром із пап’є-маше, практикується й досі для участі у святковій ході під час карнавалів в Іспанії, Франції та Німеччині.

У Туреччині в театрі тіней використовують плоскі ляльки, які здавна виготовляють із тонкої прозорої козячої чи верблюжої шкіри, паперу або картону. Ляльковод управляє ними, щільно притискаючи до напівпрозорого екрана, розташованого між глядачами і джерелом світла.

У Японії популярною є велика лялька Бунраку (за однойменною назвою японського театру, заснованого на початку XVII століття). Її будова проста: до дерев’яної рами прикріплюють голову з ручкою позаду. До рами веде безліч ниток, за допомогою яких ляльководи керують рухами ляльки. Один управляє рухами голови (очі, повіки, брови, рот) та правою рукою ляльки, другий рухає її лівою рукою, третій — ногами. Дерев’яну раму, яка замінює тіло ляльки, покрито багатошаровим одягом. На спинці костюма зроблено проріз, аби ляльковод міг керувати лялькою. Ноги зазвичай роблять тільки для ляльок чоловічої статі. Створення зачіски — ціле мистецтво. Аби її не пошкодити, волосся обробляють бджолиним воском.

Переглянь відео

Відеоролик «Різновиди ляльок Туреччини, Японії».

Поради від майстрів: серед технологій виготовлення театральної ляльки існують і дуже прості, які може опанувати кожен.

1. Лялька-рукавичка невелика за розміром, ручки в неї короткі і стирчать догори. У такої ляльки найчастіше відсутні ноги. Ляльку шиють у вигляді рукавиці. Ручки і голову набивають наповнювачем та прошивають, а потім кріплять до чохла — тулуба ляльки.

2. Пальчикова лялька складається з двох фетрових або драпових пластин, зшитих по краях за розміром пальця. Таку ляльку можна зробити із м’ячика для настільного тенісу, кульки дитячого брязкальця, футляра-яйця від кіндер-сюрпризу, дрібних коробочок, кубиків, пластмасових кришок тощо: потрібно тільки зробити отвір для пальця та оформити іграшку. Не забудьте на руку надягнути звичайну рукавичку.

Переглянь майстер-клас та виготов ляльку-маріонетку з паперу. 

Тобі знадобиться кольоровий папір, ножиці, клей, нитки і довга тонка паличка. Дотримуйся вказаної на зразку послідовності роботи, але намагайся втілити власну ідею.

Підсумовуємо вивчене

• Розкажи про особливості виготовлення театральних ляльок.

• Які ляльки використовують у театрі, в якому ти буваєш на виставах?

• Виготов удома пальчикову ляльку. За потреби звернися по допомогу до дорослих.

Театральні зустрічі. 6 клас Мистецтво НУШ. Л. Г. Кондратова

 

Театральні зустрічі

• Розкажи, чи доводилось тобі бувати в театрі. Поміркуй, які види образотворчого мистецтва використовують для оформлення театральних дійств.

Театрально-декораційне мистецтво, сценографія — вид образотворчого мистецтва, завданням якого є оформлення простору сцени й надання візуальної оправи театральній виставі за допомогою пластично-малярських засобів та світлових ефектів. До сценографії належить також компонування сценічних реквізитів і костюмів.

Декорація в театрі відтворює матеріальне середовище, в котрому діють актори.

У процесі створення декорацій застосовують виражальні засоби живопису, графіки, архітектури, а також освітлення, сценічну техніку, проєкцію тощо.

Історія театральних декорацій

Перші театри були започаткові ще в добу античності. Вони передбачали масові видовища за участі понад десяти тисяч глядачів: наприклад, славнозвісний Колізей умішував близько 50 тисяч людей.

За часів Середньовіччя театральні вистави проводили посеред вулиць і майданів.

В італійських палацових спектаклях XVI ст. застосовували «декораційні перспективи», розташовані в глибині сценічних підмостків, які слугували акторам мальовничим тлом та були статичними. Пізніше винайшли кулісні механізми.

В епоху Відродження у театрах з’явилися пересувні декорації, а також рухомі завіси. Для швидкої зміни декорацій використовували праву і ліву кишені сцени, поворотні кола тощо. Було винайдено кулісно-арочну декорацію, що допомагала створювати ілюзію глибини природного ландшафту, архітектурного пейзажу або інтер’єру.

Із кінця XVIII ст. поширеною стала павільйонна декорація, а в XIX ст. — мальовничо-об’ємна. У XX ст. з’явилася можливість зображувати декорації віртуально — за допомогою проєкції, а потім — завдяки лазеру.

Основні види декорацій: жорсткі (об’ємні, напівоб’ємні, плоскі) та м’які (мальовані, аплікаційні, драпіровані та гладкі). Матеріал для виготовлення твердих декорацій — деревина хвойних порід; м’яких декорацій — полотно, тик, тюль, оксамит, синтетика, технічні тканини.

Художника, який створює театральні декорації, називають декоратором.

Переглянь майстер-клас та створи театральну декорацію для настільного театру ляльок.

Підсумовуємо вивчене

• Що таке декорація? На які види поділяють декорації?

• Як називають художника, що створює декорації?

• Розкажи про свої досягнення на уроці.

• Скористайся власним ґаджетом і дізнайся, як створюють декорації великих розмірів.

Танцювальні ритми. 6 клас Мистецтво НУШ. Л. Г. Кондратова

 

Танцювальні ритми

• У якій країні, на твою думку, можна поринути в розмаїтий світ танцювальних ритмів?

Звісно, це Бразилія, де, за 40 днів до Великодня відбувається масове народне свято — карнавал. Започатковане воно 1840 року, коли на вулицях Ріо вперше пройшов бал-маскарад. Із кожним роком святкова хода ставала яскравішою, багатшою. Карнавал — це особливе буяння барв, красиві костюми, талановиті танцюристи, які проходять вулицями Ріо, рухаючись в ритмі самби.

Бразильський карнавал

Переглянь відео

Відеофрагмент з святкової ходи під час бразильського карнавалу.

Зверни увагу на оформлення свята та костюми танцюристів. Які неодмінні атрибути костюмів ти помітив/помітила?

Розглянь разом із сусідом/сусідкою по парті зображення святкових костюмів учасниць карнавалу. Обговоріть, які ознаки мають ці костюми. Дослідіть їх історію.

Зображення людей, які танцюють, зустрічаються в мистецтві з давніх часів: первісні малюнки на стінах печер, сюжетні сцени на античних амфорах, фресках. Ці танці були наповнені містичним ритуальним змістом.

У Середньовіччі робіт, присвячених танцю, було не так багато. Шедевром часу стала картина Сандро Боттічеллі «Весна» із фрагментом «Три грації».

С. Боттічеллі. Весна

Картина французького художника Ніколя Ланкре «Портрет танцівниці Камарго» була написана близько 1730 року і зображує танцівницю, яку знав і любив тогочасний Париж. У творі втілено не стільки образ актриси, скільки образ епохи, відображений художником поетично й переконливо.

Н. Ланкре. Портрет танцівниці Камарго

«Танець під музику часу» Ніколи Пуссена — відома картина, що представляє алегорію людського життя: чотири фігури в танці як чотири стадії земного шляху людини (дитинство, юність, зрілість і старість).

Н. Пуссен. Танець під музику часу

А. Матісс. Танець

Знаковий та емоційний «Танець» Анрі Матісса зображує ритуальний хоровод. Схематично написані образи жінок утілюють ідею єднання з природою, доводять, що людина неминуче повертається до своїх витоків.

Картини іспанського художника Франсиско Родригеса зображують танцівниць в експресивних танцях.

• Розглянь роботи митця та добери музику до цих картин. Який танець, на твою думку, виконують танцівниці?

Роботи Ф. Родригеса

Три картини П’єра Огюста Ренуара — «Танець у селі», «Танець в Буживалі», «Танець у місті» — представляють епоху XIX століття та популярні танці того часу.

Танець у селі

Танець в місті

Танець в Буживалі

Пригадай, що таке силует. 

Переглянь майстер-клас та створи силуетне зображення пари, що виконує танець, за зразком або за уявою.

Підсумовуємо вивчене

• У якій країні і коли щороку відбувається масове свято танцю — карнавал?

• Які митці зображували танець? Назви імена цих художників та їхні роботи.

• Чим силуетне зображення відрізняється від лінійного або живописного?

• Досліди, як танцювальне мистецтво відображене в художній фотографії. Збережи на своєму ґаджеті знімки, які найбільше тебе вразили.

Міфологічні та релігійні образи в мистецтві. 6 клас. Мистецтво НУШ Л. Г. Кондратова

 

Міфологічні та релігійні образи в мистецтві

• Про що розповідають міфи і легенди? Поміркуй, чи можуть твори образотворчого мистецтва розказати про те саме доступними їм засобами.

Разом із сусідом/сусідкою по парті розглянь картини. У якому жанрі вони написані? Обговоріть, яка картина тут зайва. Обґрунтуйте свій вибір.

Л. Джордано. Еней перемагає Турна

Д. ван Рейсдал. Водоспад у лісовому пейзажі

С. Боттічеллі. Паллада і Кентавр

Сюжети античних міфів оспівані в поемах Гомера, відтворені у давньогрецькому вазописі та скульптурі. Проте остаточно міфологічний жанр сформувався в епоху Відродження. На фресках Рафаеля Санті, відомих картинах Сандро Боттічеллі, Андреа Мантеньї та інших славетних митців утілені образи міфологічних персонажів.

У XVII столітті міфологічний жанр отримав розвиток у творчості фламандського живописця Пітера Пауля Рубенса, який писав героїв міфів Юпітера та Каллісто, Персея та Андромеду. У цьому жанрі працював і його сучасник, видатний художник Франції Нікола Пуссен.

Н. Пуссен. Пейзаж з Орфеем та Еврідікою

У XIX ст. міфологічний жанр стає нормою високого, ідеального мистецтва. Це відображено в творчості Жака-Луї Давіда, Жана Огюста Домініка Енгра, в роботах скульптора Івана Мартоса.

У XX столітті до жанру зверталися: в графіці — Пабло Пікассо, в живописі — Казимир Малевич, у скульптурі — Антуан Бурдель.

П. Пікассо. Кентавр і корабель

А. Бурдель. Геракл-лучник

• Пригадай, що таке релігійний жанр в образотворчому мистецтві.

Ти вже знаєш, що релігійний жанр тісно пов’язаний із сакральною архітектурою.

Переглянь відео

Відеоролик «Релігійний жанр у мистецтві».

У мозаїках, вітражах, фресках, творах живопису цього жанру зображували події з життя святих, біблійні розповіді, євангельські притчі. Релігійний живопис активно розвивався від епохи Середньовіччя аж до XIX століття.

Одним зі світових шедеврів релігійного жанру визнано фреску італійського художника Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря». Ця величезна за розмірами багатофігурна композиція зображує останню вечерю Христа зі своїми найближчими учнями.

Леонардо да Вінчі. Таємна вечеря

Не менш відомою перлиною є «Сикстинська Мадонна» — твір Рафаеля Санті. На картині зображені Мадонна з немовлям в оточенні папи Сикста II, Святої Варвари та двох янголят. Фігури утворюють трикутник. Мадонна ніби спускається з небес назустріч глядачеві, дивлячись йому прямо в очі.

• Розглянь картину під музику Ф. Шуберта «Ave, Maria» та поміркуй, що поєднує обидва твори. Опиши засоби виразності живопису та музики.

Рафаель Санті. Сикстинська Мадонна

Створи образ великоднього янгола як ілюстрацію до свята. Продумай сюжет своєї композиції, вибери формат і виконай ескіз олівцем. Поміркуй, яку колірну гаму ти використаєш. Додай декоративні елементи: писанку, квіти тощо.

Підсумовуємо вивчене

• Розкажи про особливості релігійного та міфологічного живопису.

• Назви імена художників, які працювали в цих жанрах.

• Переглянь роботи друзів. Обговоріть, які образи вам вдалося втілити. Влаштуйте спільну виставку «Великодній янгол».

• Скористайся власним ґаджетом і дізнайся про твори релігійного жанру в скульптурі.

Майстер-класи. Мистецтво. 6 клас (авт. Л.Г. Кондратова)

https://www.youtube.com/playlist?list=PLQCTXoouHdK8KnJQR-l9GzQ8rVITjtMkb